Як поет і музикант став висококласним OSINT-фахівцем, що аналізує українські удари по стратегічних об'єктах рф. Історії сміливих

Поет та музикант із Запоріжжя почав війну з того, що евакуював та лікував поранених, а бойове хрещення отримав в окопі, по якому одночасно стріляли і вороги, і свої.

Олексій (який попросив не розкривати його прізвище з міркувань безпеки) з позивним Вождь, сержант, OSINT-спеціаліст 1-го Окремого центру безпілотних систем (1 ОЦ СБС, колишній 14 полк), родом з Вільнянська Запорізької області, 28 років, у війську з 2022 року.

До повномасштабної війни Олексій займався двома речами — кулінарією та творчістю.

Він з дитинства цікавився літературою, а підлітком почав писати вірші. Самостійно видав 5 збірок поезій. Паралельно займався музикою, — став фронтменом християнського емокор-гурту Рай В Лісопосадці та єдиним учасником експериментального реп-проєкту Еk Nekron.

Олексій і зараз пише та співає про війну, релігію та пошук власної ідентичності у важкі часи. Також у лютому 2024 року він заснував спільноту Evangelium Aeternum, аби розповсюджувати християнські цінності, займатись місіонерською та видавничою діяльністю. До того ж, він є одним із авторів другого видання проєкта Метаромантика, присвяченого творчості військових.

Проте зараз головною справою Олексія є військова служба, яку він розпочав добровільно у лютому 2022-го, коли приєднався до 122-ї окремої бригади тероборони, разом з якою контролював узбережжя Чорного моря. Наступного року Олексій перевівся до підрозділу Авангард у складі 78-го окремого полку Герць. Брав участь у Запорізькому контрнаступі як стрілець-санітар, був на посаді старшого бойового медика на Донецькому й Сумському напрямках. Також проводив вишколи для молоді з тактичної медицини в різних містах України.

Бойове хрещення Вождь пройшов під час контрнаступу на півдні у червні 2023-го. Тоді він саме перевівся з тероборони на посаду бійця-санітара, та за кілька днів разом з побратимами отримав перше бойове завдання — підготувати позиції для подальшого просування українських підрозділів.

Військові відправились на позиції - це був бліндаж, який лише кілька днів тому 33-я окрема мехбригада відбила у росіян. Бійці об'єдналися та мали разом просуватися вперед.

Шлях пролягав через «сіру» зону, а пройти його мали до 30 військових. Складнощів додавало й мінування, тож бійці мали рухатись дуже обережно — «від стрічки до стрічки». Вирішили, що попереду йтимуть солдати 33-ї бригади, аби не створювати скупчення, а за ними — відділення Авангарду.

Перша група військових рушила, а до тих, хто залишився, приєднався військовий з Азову, який знав місцевість та мав допомогти.

Вождь разом з побратимами рушили другою групою, — йшли вперед навприсядки, підсвічуючи шлях екраном телефону, аби не натрапити на міни. Та на середині дороги росіяни відкрили вогонь, і група повернулась назад.

Військові вирішили перечекати на «секретних позиціях», які напередодні облаштували бійці Азову. Попри те, що окопи не були розраховані на велику кількість людей, усі військові вмістилися в них та перечікували обстріл близько 10 годин.

«Ми були на краю „сірої“ посадки біля дороги, по нас стріляли і з нашої сторони, і зі сторони противника. На ранок, як ми вилізли з окопу, побачили, що все абсолютно розвалено, але у нас не було жодного трьохсотого [пораненого] за той період, — згадує Вождь. — Така була в мене перша зустріч з війною. За 10 годин я дуже багато різного озброєння почув».

У підсумку бійці підготували позиції для подальшого просування українських військових, які зрештою дійшли до села Вербове Запорізької області.

Нині Олексій служить в OSINT-відділі [розвідка на основі відкритих джерел] в 1 ОЦ СБС та займається аналізом наслідків далекобійних уражень по стратегічних об'єктах ворога.

Павло Дудік, командир екіпажу та авіаційний технік окремого загону спеціального призначення Група Лазаря, який служив разом з Вождем, характеризує того як відповідального бійця, ревного християнина, надійного побратима та порядного сімʼянина.

«Людина, яка не піддається паніці у критичних ситуаціях, не відсторонюється та забезпечує організаційний процес, бере відповідальність на себе, — зауважив Дудік. — Для Вождя властива швидка навчуваність, зацікавленість у регулярному засвоєнні нової інформації, постійне культурне вдосконалення, емоційна рівновага, віра та раціональність».

Інформує nv.ua