Андрій Бульба — молодший син козацького полковника, образ якого є одним із найсуперечливіших та найтрагічніших у повісті Миколи Гоголя. Він уособлює романтичну натуру, чутливість до краси та здатність на глибокі почуття, які зрештою призводять до фатального вибору. Якщо учневі бракує часу на опрацювання повного твору, можна прочитати Тарас Бульба скорочено для розуміння основної фабули, але справжню сутність персонажа розкриває лише авторський текст. Саме через цитати можна простежити еволюцію героя від бурсака до зрадника.
Нижче зібрано ключові цитати, що допомагають сформувати повний портрет молодшого сина Тараса.
Зовнішність та перше враження
Гоголь описує Андрія як вродливого та фізично розвиненого юнака, чия зовнішність відображала його благородну та палку душу. Автор неодноразово підкреслює його привабливість, яка вирізняла хлопця серед суворого козацького оточення:
- «Він був гарний собою...»;
- «Чорнобривий, з обличчям, трохи засмаглим, але сповненим дворянської чарівності»;
- «Міцний, здоровий, він уже набрав сили, як молодий лев»;
- «Стан його був високий, волосся чорне, як вороняче крило».
Зовнішня краса героя гармонійно поєднувалася з його юнацькою енергією та прагненням до дій.
Навчання в бурсі та риси характеру
Під час перебування в Київській академії Андрій проявив себе здібним учнем, якому науки давалися значно легше, ніж старшому братові. Проте його характер був гнучкішим, хитрішим і схильним до авантюр:
- «Він учився охочіше і без напруги, з якимсь натхненням»;
- «Він був винахідливіший за свого брата»;
- «Частіше ставав ватажком досить небезпечного підприємства і іноді, з допомогою винахідливого розуму, умів ухилятися від покарання»;
- «Кипів жагою подвигу, але разом з тим душа його була доступна й іншим почуттям».
Вже в юні роки в ньому проглядалася схильність до сильних емоційних переживань, що пізніше зіграло вирішальну роль у його долі.
Поведінка в бою
На Запорозькій Січі та під час військових походів Андрій зарекомендував себе як відважний, іноді навіть безрозсудний воїн. Його сміливість мала іншу природу, ніж у Остапа — це був порив, сп'яніння боєм:
- «Андрій весь поринув у чарівну музику куль і мечів»;
- «Він не знав, що означає обмірковувати, чи зважувати, чи заздалегідь вимірювати свої і чужі сили»;
- «Бачив він у бою шалену насолоду і захват»;
- «Летить, як п'яний, у свисті куль, і шаблюкою направо і наліво роздає удари».
Тарас Бульба, спостерігаючи за сином, визнавав його військові здібності, але зауважував, що Андрій діє імпульсивно.
Кохання та зрада
Кульмінаційним моментом у характеристиці героя стає його перехід на бік ворога заради кохання до прекрасної полячки. Цей вчинок перекреслив його зв'язок з родом та вітчизною. Знайти додаткові матеріали для аналізу цього епізоду та інших шкільних творів можна, завітавши на освітній блог https://www.uroki.org.ua/, де зібрано багато корисної інформації. Слова Андрія, сказані коханій, демонструють повне зречення від козацьких ідеалів:
- «Хто сказав, що моя вітчизна Україна? Хто дав мені її в вітчизни?»;
- «Вітчизна моя — ти! Ось моя вітчизна! І понесу я вітчизну цю в серці моєму...»;
- «А що мені батько, товариші і вітчизна? Так якщо ж так, то ось що: немає у мене нікого! Нікого, нікого!»;
- «Я тебе нікому не віддам!».
Фінал життя Андрія трагічний і безславний: він покірно приймає смерть від батькової руки, промовивши перед загибеллю лише ім'я коханої, а не молитву чи слова каяття.